ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ
Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини
ДЕНЬ ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ
9 травня 1945 року…День Перемоги! Минуло мирних 76 років, як з нашої землі ненависна війна пішла полохливим кроком. За 76 мирних років народилися нові покоління, котрі дивляться на минуле очима свого часу. Утім, такі події єднають усіх, з роками набуваючи ще більшої ваги.
Ми не маємо права забути те, що відбулося 76 років тому: якою ціною завойовано мир, чому нам пощастило народитися вільними людьми, кому ми повинні дякувати за це… Окреслюючи перспективи майбутнього, ми повинні вдивлятися в минуле, черпати з нього той безцінний скарб, що не дасть загубити головне, розчинитися серед дрібних проблем.
Саме в Україні вирішувалася доля Другої світової війни в Європі. На території України війна не припинялася 1225 днів і ночей — з 22 червня 1941 р. до 28 жовтня 1944 р. По всій території України точилися кровопролитні бої, більш ніж у 100 населених пунктах бої були особливо запеклими. Загарбники нещадно грабували Україну. Для винищення населення на території України було влаштовано 150 концтаборів. Сотні тисяч людей вивезено до так званих «фабрик смерті» — концтаборів Освенціму, Майданека, Бухенвальду.
Сорок перший. Найважчий. Найгірший.Той, що зруйнував мирне життя. На захист Батьківщини піднявся весь народ. Є герої, відомі всім, є герої маловідомі, а є взагалі нікому невідомі. Але ж значення подвигу, його цінність вимірюються не популярністю. Про це ніхто з героїв у ті моменти й не згадував. І з молитвою на губах, з ім’ям матері, дружини чи дитини солдати здійснювали неймовірні подвиги.
Велика вдячність усім, хто кував Перемогу, пам’ять про цих людей ми пронесемо у своїх серцях через усе життя.
«1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо»
Все далі і далі відходить від нас та далека, жахлива війна, яка принесла стільки горя на українську землю, насіяла розпачу та біди, змінила історію народів. Тих, хто пройшов горнило Другої світової, про тих, хто не вижив, і про тих, хто дожив до Перемоги!
9 травня 1945 року…День Перемоги! Минуло мирних 76 років, як з нашої землі ненависна війна пішла полохливим кроком. За 76 мирних років народилися нові покоління, котрі дивляться на минуле очима свого часу. Утім, такі події єднають усіх, з роками набуваючи ще більшої ваги.
Ми не маємо права забути те, що відбулося 76 років тому: якою ціною завойовано мир, чому нам пощастило народитися вільними людьми, кому ми повинні дякувати за це… Окреслюючи перспективи майбутнього, ми повинні вдивлятися в минуле, черпати з нього той безцінний скарб, що не дасть загубити головне, розчинитися серед дрібних проблем.
Саме в Україні вирішувалася доля Другої світової війни в Європі. На території України війна не припинялася 1225 днів і ночей — з 22 червня 1941 р. до 28 жовтня 1944 р. По всій території України точилися кровопролитні бої, більш ніж у 100 населених пунктах бої були особливо запеклими. Загарбники нещадно грабували Україну. Для винищення населення на території України було влаштовано 150 концтаборів. Сотні тисяч людей вивезено до так званих «фабрик смерті» — концтаборів Освенціму, Майданека, Бухенвальду.
Сорок перший. Найважчий. Найгірший.Той, що зруйнував мирне життя. На захист Батьківщини піднявся весь народ. Є герої, відомі всім, є герої маловідомі, а є взагалі нікому невідомі. Але ж значення подвигу, його цінність вимірюються не популярністю. Про це ніхто з героїв у ті моменти й не згадував. І з молитвою на губах, з ім’ям матері, дружини чи дитини солдати здійснювали неймовірні подвиги.
Велика вдячність усім, хто кував Перемогу, пам’ять про цих людей ми пронесемо у своїх серцях через усе життя.
«1939-1945. Пам’ятаємо. Перемагаємо»