ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

У повсякденному побуті ми настільки звикли до кави, що, здається, знаємо про неї все. Більшість «кавоманів» упевнені, що їх улюблений напій завезли до Європи зі сходу. Але на питання про те, як він набув популярність серед європейців, відповісти нам допоможе доктор історичних наук, директор НІІ козацтва при Інституті історії України НАН України Тарас Чухліб.
Трапилося це не так вже давно, всього 320 років тому, під час останньої відчайдушної спроби Османської імперії підкорити Європу.
Є у Відні бронзова статуя козака-галичанина у повний зріст, одягненого в турецьке плаття. У лівій руці він тримає піднос із невеликими чашечками кави. У його ногах турецькі трофеї – корогви з півмісяцями, криві шаблі (ятагани) і бунчуки. Серед них в’ються лаврові гілочки. Установлена вона на одній з кутових будівель по вулиці імені Ю.-Ф. Кульчицького. Автор роботи – відомий скульптор Еммануїл Пендль. Місцеві жителі із задоволенням розповідають гостям столиці про свого національного героя. Відомий він не лише бойовими заслугами перед містом під час турецької облоги. Саме йому європейці вдячні за появу улюбленої багатьма і знаменитої у всьому світі кави по-віденськи. Здогадалися, хто це? Правильно. Відомий Юрій – Франц Кульчицький, так би мовити, «місцева визначна пам′ятка».
Одного разу, потрапивши в турецький полон, він захопився кавою. Там же, швидше за все, ознайомився з технологією її приготування. Після повернення на батьківщину Ю. Кульчицький хотів відкрити першу у Відні кав′ярню. Його мрією було зробити кавовий напій популярним і доступним не лише в Австрії, але й у всій Європі. Адже до цього кава використовувалася лише як лікувальний засіб, тому коштувала дуже дорого. Висловлюючись сучасною мовою, рекламну акцію Юрій Кульчицький почав з вулиці. Спочатку він розносив каву вулицями міста в горщиках на підносі. З часом відкрив у дарованому йому будинку кав′ярню «Під голубою пляшкою», де продавав порцію кави за один крейцер за чашку. Завжди обслуговував у турецькому вбранні, чим додавав оригінальності кав’ярні. Найбільш примітним було те, що, знаючи любов європейців до солодкого, він трохи змінив рецепт приготування кави: у спочатку гіркий напій став додавати спочатку цукор, а потім і трохи молока. Так з′явилася знаменита кава по-віденськи. Незабаром бажаний результат був досягнутий: дуже смачний напій набув величезну популярність серед жителів Відня. Згодом, завдяки сприянню меткого українця, у багатьох куточках міста відкрилися подібні заклади. Сам Юрій Кульчицький очолив окремий цех продавців кави. На центральному місці приміщення, де ці торговці періодично збиралися для вирішення своїх професійних проблем, тривалий час висів портрет їх керівника, написаний олійними фарбами. Крім того, на спеціальному штандарті віденських кавоманів була зображена сцена вручення цесарем Леопольдом I «привілею» – ліцензії на відкриття першої кав′ярні – Юрію Кульчицькому, організатору «кавового руху».