ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Я вступила до Уманського державного педагогічного університету (тоді ще інституту) у 1998 році. Аж не віриться, що це було так давно… Здається, що – учора чи, в найгіршому, випадку, позавчора.
До УДПУ була моя спеціалізована з поглибленим вивченням англійської мови ЗОШ № 12, де мені пощастило навчатися у феноменальних, відданих своїй справі учителів. Саме тоді я захопилася мовами і літературою та саме тоді стала філологом – спочатку за суттю, а потім, завдяки навчанню в університеті, – за фахом.
Роки навчання залишили тільки теплі спогади… Звичайно, кожен, хто приходить учитися на філологічний факультет, знаходить тут щось своє. В моїй пам’яті назавжди залишаться інтузіазм, натхнення, креативність, а з іншого боку суворість та вимогливість моїх викладачів.

До сих пір з усмішкою згадую п’яті та шості пари у прекрасного фахівця та чудової людини Торчинського Михайла Миколайовича (тепер уже доктора філологічних наук, професора), який полюбляв наводити приклади голодним під кінець дня студентам на ковбасі. Численні правила та винятки української мови, які годі було одразу збагнути нашими замученими інтенсивним навчанням головами одразу ж набували сенсу і змісту. Ковбаса, особливо докторська та популярні серед студентів сосиски, легко змінювалися за відмінками, складалися у словосполучення, групувалися у речення…, а головне – залишалися у нашій пам’яті разом із нудними правилами.
Ніколи мені не забути мою першу пару з Країнознавства Великої Британії у натхненного викладача та видатного керівника кандидата педагогічних наук, доцента, Заслуженого працівника освіти Бріт Надії Михайлівни. Перша зустріч, перший погляд, перше слово і ти вже розумієш, що знати англійські слова ще не означає бути фахівцем, що мова – це не просто сукупність букв, звуків, слів…. це комплекс знань про історію, культуру, традицію нації, мову якої вивчаєш. Моя безмежна вдячність Надії Михайлівні за те, що вона не лише показала нам як треба працювати на результат, а й навчила нас тому, що вчитель – це завжди інтелігентність, виваженість, розум.

У безкінечному вирі лекцій, семінарів, підготовки домашнього завдання та написання рефератів справжньою відрадою для мене були пари з практичного курсу англійської мови. Жодного разу я не пошкодувала про витрачений час. Я щиро вдячна своєму викладачу Заболотній Оксані Адольфівні (тепер уже доктору педагогічних наук, професору), яка показала, що навчання може бути захоплюючим, неймовірним, мотивуючим… Здавалося, ми перепробували з нею усе. Жодна технологія не була нами забута, усі методики апробовані, кожне, навіть найменше завдання виконане…. Десятки пісень, сотні комунікативних ситуацій, тисячі діалогів і …. «Аракін»…, можливо, не самий видатний підручник, але, безперечно, дуже мотивуючий для викладача, викликаючий стогін невдоволення у студента, але такий рідний за п’ять довгих років на факультеті.

Зараз можу сміливо сказати, що я отримала відмінну теоретичну базу та практичні навички для своєї майбутньої професійної діяльності.