ФАКУЛЬТЕТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Почну з того, що цієї зими я стала учасником програми академічної мобільності Mobile+, що передбачає семестрове навчання в Університеті Порту (U.Porto). То ж, одразу після отримання гранту, я оформила всі необхідні документи та вирушила у Португалію для вдосконалення мовних навичок із іноземних мов та здобуття власного досвіду перебування за кордоном.
Не можу не розповісти про період адаптації, адже у кожної людини він різний як за тривалістю (у мене це зайняло – 2 тижні), так і за реакцією на повну зміну середовища. Більше того, це вважається однією із найскладніших речей для більшості – і не дарма. З одного боку, вирушаючи у іншу країну вже підсвідомо захоплює новизна: інша атмосфера із зовсім іншими поглядами на звичні нам речі, веселими традиціями, відкритими для спілкування у будь-який час місцевими громадянами, пекучим різким кліматом, екзотичною флорою і фауною, навіть – магазинними вивісками та білбордами португальською (я ніколи не вивчала португальську, тому ця мова мене дивувала вдвічі більше) тощо; з іншого боку, перші тижні переслідує відчуття того, що ти – прибулець із іншої планети, тому тобі потрібен час, щоб ввести себе у місцеву спільноту належним чином.

Потім, коли всі труднощі подолані та пристосування завершено, на перший план виходить навчання, адже це, власне, мета всієї подорожі. Доцільно зазначити, що саме поняття «навчання» у Португалії помітно відрізняється від звичного нам – українцям, тому цей семестровий досвід помітно розширив мій науковий кругозір та допоміг знайти зовсім інші методи опанування матеріалу і набуття знань.
Як і у багатьох європейських країнах вибір предметів здійснюється самим студентом, кожним окремо створюється індивідуальний розклад (в залежності від раніше обраних предметів) та обирається викладач. Для цього студент перші тижні навчання може відвідувати однакові заняття з одного предмету з різними викладачами, щоб обрати найкращий для себе варіант. Обравши предмет та викладачів студент відвідує лекції та опрацьовує запропонований матеріал самостійно – якщо предмет теоретичний (література, культура, історія), якщо ж предмет практичний (на моєму прикладі: німецька та англійська мови) – кожного заняття студенти діляться на групи або на пари, беруть один у одного інтерв’ю, виводять певну статистику на основі розповідей одногрупників, та в кінці заняття кожен презентує доповідь і підбиває підсумки. Звісно, не обійтись і без вправ на відпрацювання навичок з граматики, лексики, фонетики, що зазвичай студенти роблять вдома та перевіряють на наступному занятті під контролем викладача.
По завершенню семестру із кожного предмету проводиться ряд іспитів, де із теоретичних студент складає письмовий екзамен і пише ессе на основі власного дослідження, що проводив протягом семестру, а з практичних предметів складаються окремо іспити з говоріння, письма та граматики. Наприклад, із німецької мови на екзамені із говоріння кожна трійка студентів мала експромтом розповісти діалог на задану тему, з англійської – екзамен проводився у формі дискусії певного літературного твору (що студент обирав самостійно із переліку запропонованих), який студенти обговорювали з викладачем, попередньо об’єднавшись в пари.
Не менш вражає відношення до навчання як і португальських студентів, так і викладачів університету Порту (очевидно, що у хорошому сенсі). Перебуваючи на заняттях ти не відчуваєш «офіційності» ні з однієї сторони, ні з іншої. Викладачі (різні за етнічним походженням, національністю та характерами) презентують свій предмет особливим чином, проявляючи всю свою креативність. Наводячи приклад, слід згадати викладача з англійської, що зовсім не використовував авторитаризму у своїй діяльності. Кожну пару він починає із привітної неофіційної розмови з кожним студентом, постійно посміхається, чим створює атмосферу психологічного комфорту та бажання висловити свою думку. Цим він заохочував нас не нервувати, не соромитись задавати питання, сміливо дискутувати на будь-яку тему. Викладач німецької (носій мови) кожної пари показує власно створені презентації, розповідаючи при цьому безліч цікавого та сучасного про його батьківщину, проводить інтерактивні моделі та запрошує на пари німецьких дослідників. Зовсім відрізняється підхід наступного викладача – із англійської культури та шекспіріади, спокійний та вільний, а, коли потрібно, достатньо емоційний. Розбираючи кожен твір детально по частинам, він настільки поглинав у кожну репліку, виразно цитуючи та пояснюючи її сенс. Також не можу не згадати про викладача із ірландської культури – імпульсивний, із яскравою дикцією та неперевершеним словниковим запасом. Своїм дзвінким голосом та не менш емоційними розповідями він не тільки пробуджував стомлених студентів, а ще й підсвідомо змушував усіх присутніх поринути у історичні події з головою. Кожне слово береться до уваги, до кожного твору чітко визначено та проаналізовано історичне підґрунтя, що складається таке враження, неначе автор – присутній та передає весь сенс твору напряму.
Стосовно студентської спільноти все теж дуже різнобарвне: місцеві студенти із багатьох районів Португалії та студенти за обміном із Італії, Іспанії, Туреччини, Росії, Польщі, Греції, Північної Кореї, Англії, Ірландії, Бразилії, Швейцарії, Германії і, звісно ж, України. Із вищеназваних я знайома з представником кожної країни особисто, тому слід підсумувати, що кожен студент тут почуває себе вільно, всі відкриті до спілкування і не байдужі до оточуючих. Неважливо із якої країни і на який час студент приїхав – у нього завжди знайдуться друзі навіть із найвіддаленіших місць світу. Спільнота студентів за обміном постійно організовує поїздки та екскурсії у найцікавіші місця, де завжди можна завести ще більше знайомств і відпочити на славу із інтернаціональними друзями.

Слід нагадати, що навіть у розслабленому повсякденному спілкуванні рівень розмовної англійської зростає автоматично, хоча більшість представників молодшого покоління португальців вільно розмовляють не лише англійською, а іспанською, німецькою та французькою. До речі, після декількох місяців перебування в іншомовній атмосфері я почала розуміти португальську, хоч і моє навчання не передбачає опанування цієї мови. Тобто, інтернаціональне середовище в університеті було спрямоване на практику англійської та німецької мов, в той час вдома за допомогою спілкування з господаркою квартири, з сусідами та португальськими дівчатами, що проживають зі мною, також – телебачення, радіо, звичайних походів у магазин за продуктами створилось окреме португальське мовне середовище.
Описуючи всю красу міста Порту та його особливу атмосферу, прославлену не тільки на теренах Португалії, я, напевне, не зможу зупинитись. Північні традиції, державні свята із щедрими феєрверками і привітними людьми, екзотичні краєвиди із пальмами та дикими чайками від Атлантичного океану до річки Доуру, вкриті червоною черепицею дахи маленьких старих домів, хмарочоси у центральній частині міста, архітектурні пам’ятки як і модернізму, так і бароко – тут є все потрібне для натхнення.
Підсумовуючи все вище сказане, перший іноземний досвід приніс мені користь не лише як студенту-мовнику, а і як звичайній людині, що прагне здобути нові враження та відкрити для себе щось нове і незвичне. Тому, щиро сподіваюсь, що моя міні-розповідь була цікавою для усіх студентів та абітурієнтів факультету іноземних мов і вона надихне вас на нові починання у вашому житті.
Моя поїздка вдалася завдяки багатьом факторам – цілеспрямованості, бажанні навчатися, та головним чином дякуючи тому, що я правильно зробила вибір, обравши для навчання факультет іноземних мов Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, де створено усі сприятливі умови як для навчання, так і для студентської міжнародної мобільності.
Дякую за підтримку декана факультету доцента Бріт Надію Михайлівну, а також заступника декана з міжнародної мобільності доцента Сушкевич Ольгу Валентинівну.